НАЦІОНАЛЬНА КОНФЕДЕРАЦІЯ ПРОФЕСІЙНИХ СПІЛОК УКРАЇНИ
ПРОФСПІЛКИ І ДЕРЖАВА - ШЛЯХИ СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА

В Україні існує понад 110 профспілок, які представляють практично увесь спектр існуючих проблем та інтересів в супільстві.
За Конституцією Україна має бути соціальною державою. Вона визначає своїми пріоритетами шлях до Європи, вступ до СОТ. Законодавством України передбачається співпраця держави і профспілок. Держава йде на діалог профспілками, коли вони дуже сильно і нехтувати ними не можна, чи коли на них треба перекласти частину відповідальності за непопулярні рішення держави. В Україні скоріше має місце інший варіант, коли розпорошені та несконсолідовані профспілки, просто ігноруються.
Держава, дотепер залишаючись досить крупним роботодавцем, але в той час, як носій загальнодержавних інтересів, має створити певний соціальний клімат, необхідний для проведення докорінної соціальної перебудови. Матеріальні втрати від нехтування здійснення соціальних програм в Україні величезні, але їх ніхто не рахує, а інколи просто не зважає на них.
В усьому світі профспілки відіграють важливу роль в соціально-економічних процесах, з ними рахуються, але тільки не в нашій країні. Сьогодні тільки профспілки, як найбільш масові громадські організації, можуть дійсно представляти інтереси людей. І не враховувати цього для держави неприпустимо.
Отже держава має бути зацікавлена у сильних профспілках та здійснювати діалог з ними. Та за час нової влади, ні Президент України, ні Прем'єр-Міністр України так і не спромоглися зустрітися з профспілками, почути їх проблеми, сприйняти їх пропозициї. Мало хто дійсно займається розв'язанням питань соціального блоку в державі. Високі посадовці, чинні і вже ні, заполонили телеекрани та переймаються переважно власними інтересами перед виборами. Мабудь окремі посадовці серйозно захворіли сліпотою, відокремили себе від простих людей і забули про свою роль і місію перед власним народом. Боляче, що слово "злагода" майже не присутнє в лексиконі українських політиків. Профспілки, рішуче засуджуючи таку політику, закликають державні інституції повернутися до вирішення проблем людей, працювати в ім'я людини та чесно і добросовісно відпрацьовувати державні кошти, які платники податків справно сплачують державі.
Болючі соціальні питання можна вирішити тільки шляхом спільної праці та консолідації дій усіх гілок влади, роботодавців і профспілок. На наш погляд, держава має сконцентрувати свої зусилля на розробці та забезпеченні практичних дій по здійсненню соціальної політики, забезпеченні соціальних гарантій і свобод громадянам, залучивши до цієї роботи профспілки та поділитися з ними частиною своїх повноважень в цій сфері. Необхідно частину контрольних функцій з цих питань передати профспілкам. Профспілки можуть здійснювати реальні контрольні функції за виплатою заробітної плати, додержанням законодавства про працю та про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, тощо. Те, що зараз ці функції належать виключно державним органам, а профспілки мають право лише на громадський, скоріше, формальний контроль, користі не приносить. Як показує практичний досвід, поєднання в соціальній сфері управлінських і контрольних функцій держави приводить до зловживань та корупції. Передача певної частини контрольних функцій до профспілок приведе до підвищення рівня такого контролю та значного скорочення витрат державних коштів; раніше профспілки ці контрольні функції виконували досить ефективно, і здебільшого, за профспілкові кошти.
Шляхи розвитку соціально-економічних засад суспільства, лежать в площині реальної співпраці профспілок та держави. Така співпраця має передбачати проведення узгодження усіх законодавчих норм, що регулюють діяльність профспілок, створення реальних умов їх незалежної діяльності по забезпеченню захисту трудових та соціально-економічних прав і інтересів людей.
Профспілки мають бути залучені до законотворчої роботи; проекти законів, які стосуються соціально-економічних відносин, мають розроблятися та подаватися відповідними органами виконавчої влади для прийняття з урахуванням пропозицій профспілок.
Назріло питання повернення законодавчої ініціативи профспілкам на Національному рівні. Воно має розглянуто Верховною Радою та неодмінно повинно бути вирішено на користь профспілок. В разі, якщо цього не станеться, профспілки мають діяти рішуче та ініціювати проведення референдуму з цього питання. Законодавчу ініціативу профспілкам потрібно повернути.
Доцільно запровадити участь профспілкових представників в роботі засідань Уряду, міністерств та відомств, коли там розгладаються пропозиції профспілок з тих чи інших соціальних питань. Пропонується створити при Урядові постійно-діючу робочу групу за участю фахівців від профспілок, де можна було б відпрацьовувати спільні соціально-економічні рішення та законодавчі пропопозиції.
Генеральна угода між профспілками та Урядом практично не діє. Її основні положення не мають тієї соціальної значимості і не несуть великої користі людям в соціальній сфері. Це лише документ, який символізує формальний діалог Уряду з профспілками. Генеральна угода має стати, так званою, соціальною Конституцією України і включати в себе конкретне коло питань суспільного життя, які життєво необхідні людям та мають забезпечуватися державою першочергово. Вони повинні бути економічно обгрунтованими та стати складовою частиною Державного бюджету України.
Необхідно підвищити роль і значимість колективних договорів і угод на підприємствах, потрібно законодавчо закріпити їх обов'язковість та залучити профспілок до їх реєстрації. Вважаємо, що настав часть законодавчо визначити кримінальну, уголовну та адміністративну відповідальність роботодавців за протидію профспілкам, за їх порушення трудового законодавства.
Профспілки пропонують здійснити судову реформу. Судові справи щодо порушень трудового закододавства не повинні розглядаютися місяцями. Потрібно запровадити певний кінцевий термін розгляду трудових спорів за практикою господарських судів, де неявка одної з сторін судового процесу не може затягувати прийняття судового рішення. Судді мають нести відповідальність за прийняті ними судові рішення. Така ж відповідальність має бути і на виконавчій службі. Безпідставне затягування з виконанням судових рішень завдає шкоди судовій системі.
Пропонується провести реформування соціального страхування, забезпечити здійснення управління соціальними фондами на 2-х стороній основі роботодавцями та профспілками під наглядом держави.
Доцільно проводити в суспільстві Урядові дебати з питань соціальної політики; проводити щорічні форуми, асамблеї, тощо щодо розгляду стану соціально-економічних відносин в державі, підведення підсумків та визначення подальших приоритетів.
Необхідно запровадити системну роботу по підвищенню кваліфікаційної та правової грамотності людей; забезпечити проведення освітніх програм; здійснення навчання профспілкових кадрів, забезпечити підвищення рівня їх знань щодо правового, економічного та соціального захисту працівників Таку роботу без державного сприяння ефективно провести неможливо.
Профспілкам необхідно створити умови для вільного доступу до засобів масової інформації, де профспілки змогли б висловлювати свою думку з проблем соціально-трудових відносин, з залученням до обговорення таких питань широкого кола людей.
Політичне життя напередодні виборів в Україні нагадує поле битви, де простій людині, з її бідами та її проблемами, відводиться роль простого пішака чи "біомаси", яка має віддати свій голос за амбіції політичних вождів та їх оточення, а після виборів уже ніхто не хоче переймається вирішення їх проблем. Профспілки не можуть з цим миритися. Але в сучасних умовах без політичної сили не обійтися. Напевно прийшов час профспілкам створити власну політичну партія. Мабудь іншого шляху для забезпечення захисту соціально-економічних прав і інтересів своїх членів немає.
Профспілки не перекладають свої функції на державу і не вимагають до себе політичної уваги чи додаткової фінансової підтримки або створення пільгових умов для їх діяльності, вони лише розраховують на те, щоб їх сприймали гідними партнерами, довіряли їм, і профспілки готові перебрати на себе частину обов'язків перед людьми і активно включитися в розбудову соціально-економічних відносин в державі та розділити відповідальність за наслідки проведення державної соціальної політики. Тільки шляхом ефективного соціального діалогу, шляхом дієвого соціального партнерства можна вирішити багато проблем в державі.
Профспілки завжди налаштовані на конструктивну роботу та розраховують на плідну співпрацю з державою, яка дійсно може принести відчутні позитивні результати народу України.
П.ПЕТРИЧЕНКО,
Генеральний секретар
Національної конфедерації профспілок України,
кандидат технічних наук,
кавалер ордену "За заслуги" III ступеню.